Трудовий кодекс: неідеальний, але реальний

1498138353

Учасники робочої групи, представники про­фільного міністерства, парламентського комітету та профспілки переконані, що їм вдалося розробити прийнятний варіант Трудового кодексу. Але немає меж досконалості. Отже, є чим пишатися, і є над чим працювати далі.

ПРОФСПІЛКИ НА ПОЗИЦІЇ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ТРУДОВОГО РАБСТВА

У Федерації профспілок України стверджу­ють: під час роботи над Трудовим кодексом вони свідомо йшли проти його надмірної лібе­ралізації за зразком інших країн, наприклад Грузії, Литви, Казахстану тощо. В цих державах фактичне панування роботодавця, закріплене в трудовому законодавстві, пояснювалося турбо­тою про «свободу розвитку бізнесу та залучення інвестицій». Проте українські профспілки вирі­шили, що нам такий Трудовий кодекс не потрі­бен. У ньому насамперед мають бути захищені права працівника.
Поширені міфи щодо того, що запропоно­ваний Трудовий кодекс є «рабським», спросто­вує співголова парламентської Робочої групи з доопрацювання проекту Трудово­го кодексу України до другого читання, за­ступник голови Профспілки працівників нафтової і газової промисловості України Сергій Українець. «Стосовно політичної ри­торики щодо «рабського» характеру трудового законодавства, то насправді новий проект лік­відує поширене нині явище, яке мало хто кри­тикує, але яке за своєю правовою природою є ніщо інше, як справжнє рабство – це ненормо­ваний робочий день. Нині сотні тисяч україн­ців перепрацьовують понад тижневу норму в 40 годин додатково від 5 до 20 годин. Щомісяця це виходить до 80 годин, жодна з яких не опла­чується. Такі умови дуже вигідні бізнесу, і він активно ними користується, адже економить­ся до третини фактично заробленої плати. На­томість надається лише скупа додаткова від­пустка до 7 днів», – зазначив він. За його сло­вами, у новому кодексі скасовується таке га­небне поняття, як дармова праця, ненормова­ний робочий день допускається лише один раз на місяць і оплачується така робота в підви­щеному розмірі. Повторне залучення до робо­ти понад норму оформлюється як надурочні роботи, і кожна година оплачується уже в по­двійному розмірі, а понад 120 годин на рік – у потрійному.
Сергій Українець підкреслив, що іншими профспілковими поправками працівник отримує ефективні інструменти самозахисту у разі, якщо роботодавець порушує його трудові права. Пра­цівник має законне право відмовитись від продо­вження роботи, якщо на робочому місці виникли умови, небезпечні для його життя чи здоров’я, або якщо йому протягом 7 днів не виплачено на­раховану заробітну плату. В обох випадках за ним зберігається робоче місце і середня заробіт­на плата за кожен день вимушеного простою.
Також профспілкам вдалося захистити нор­мальну тривалість робочого часу – 40 годин на тиждень та відповідно 8-годинний робочий день. Натомість додатково встановлено граничну три­валість робочої зміни у 12 годин в межах 40-годин­ного тижня, що захищатиме працівника від пере­втоми, помилок і аварій. Мінімальний розмір за­робітної плати буде встановлюватись з урахуван­ням потреб не лише самого працівника, а і його сім’ї та необхідності сплати податків, що значно підвищуватиме рівень цієї гарантії. Натомість ва­гомо розширено прийняття роботодавцем розпо­рядчих рішень через соціальний діалог (пого­дження, консультації, врахування позиції профко­му), набуває значно більшої ваги колективний до­говір, для якого додатково встановлюються понад 35 випадків регулювання трудових відносин.

ПРОФІЛЬНИЙ КОМІТЕТ ГОВОРИТЬ КОДЕКСУ «ТАК!»

Свою позицію для «Профспілкових вістей» ви­словила і голова Комітету ВРУ з питань соці­альної політики, зайнятості та пенсійного за­безпечення Людмила Денісова. Вона нагадала, що робота над Трудовим кодексом тривала май­же 2 роки, і за цей час до комітету надійшли ви­сновки експертів Міжнародної організації праці, переважну більшість яких враховано в документі.
За словами Людмили Денісової, сторонам вда­лося значно осучаснити трудове законодавство та наблизити його до норм міжнародного права.
«У проекті кодексу багато новел, але й зали­шилися положення, які зараз містяться у Кодексі законів про працю України. Проект оновлює по­нятійний апарат трудового права, зокрема вво­дяться поняття «працівник», «роботодавець», «працівники із сімейними обов’язками», «гігієна праці» тощо», – зазначила голова комітету.
За її словами, суттєвим позитивом для учас­ників трудових відносин є норма проекту щодо обов’язкового укладення трудового договору між роботодавцем і працівником у письмовій формі. А також заборона змінювати умови трудового договору без згоди працівника. Тобто роботодавець не матиме пра­ва вимагати від особи вико­нувати іншу роботу, зміню­вати умови праці та визнача­ти меншу зарплату.
Людмила Денісова нага­дала, що проект містить по­ложення, які забороняють роботодавцю без аргумента­ції відмовляти особам у при­йнятті на роботу. Встановле­но чіткий перелік осіб, які не проходитимуть випробуван­ня при прийнятті на роботу, зокрема це стосується вагіт­них жінок, неповнолітніх тощо. Попри чутки про 70-годинний робочий тиждень, у проекті кодексу збережено тривалість робочого часу, яка стано­вить 40 годин на тиждень.
Також голова профільного комітету перераху­вала новації Трудового кодексу, які сприятимуть розширенню категорій працюючих. «У законопро­екті передбачено можливість окремих категорій працівників працювати вдома. Така організація роботи в низці установ фактично мала місце і ра­ніше, але не була врегульована на законодавчому рівні. У проекті передбачено, що під час укладен­ня трудового договору або пізніше сторони мо­жуть домовитися про виконання працівником роботи вдома (надомну працю), що дасть змогу роботодавцям ефективніше використовувати пра­цю жінок, що мають дітей, осіб із зниженою пра­цездатністю, яким у встановленому порядку ре­комендована праця в надомних умовах, пенсіоне­рів, осіб, що доглядають за інвалідом або хворим членом сім’ї», – зазначила Людмила Денісова.
Голова комітету згадала і про норми Трудо­вого кодексу, які деякі зацікавлені сторони на­зивають «підігруванням роботодавцям».
«Зокрема, говорять, що роботодавець буде проводити за працівником відеоспостереження, чим втручатиметься у його приватне життя. Про­те, спостереження буде здійснюватися в тих га­лузях нашого виробництва, які потребують цьо­го. Наприклад, це друкування коштів, виробни­цтво ювелірних виробів тощо. Крім того, обов’язковою умовою для роботодавця буде зобов’язання попередити особу, яка працевла­штовується, що на її робочому місці здійснюва­тиметься відеоспостереження. А якщо людина не погоджується на це, то вона може відмовитися від підписання трудового договору з цим робото­давцем. У разі запровадження відеоспостережен­ня до вже працюючої особи та її незгоди з такою умовою праці, працівник може бути переведений на іншу посаду або виконувати іншу роботу», – підкреслила Людмила Денісова.

Є КУДИ ВДОСКОНАЛЮВАТИСЯ

Юридичний департамент Федерації профспі­лок України провів колосальну роботу, аби роз­робити поправки до Трудового кодексу. Не за­лишилися осторонь і місцеві ланки ФПУ. Зокре­ма, свої пропозиції надали Федерація профспі­лок Житомирської області та Харківське об’єднання профспілок.
Так, Об’єднання профспілок Харківської області пропонує доповнити деякі статті кодексу. Зокрема, розширити права працівника, законодав­чо надавши йому можливість відмовитися від ви­конання роботи у зв’язку з невиплатою заробітної плати у встановлений термін або виплатою її не в повному розмірі. Також пропонується заборонити залучення до роботи в нічний час «жінок, які ма­ють дітей віком до 3 років». Крім того, пропонуєть­ся розширити права профспілок. Так, з профспіл­ковою організацією має узгоджуватися порядок проведення надурочних робіт, роботи у вихідні та святкові дні тощо.
Своє ставлення до кодексу висловили і в Жито­мирській області. Так, на думку заступника го­лови – завідувача юридичного відділу Феде­рації профспілок Житомирської області Окса­ни Хіміч, ухвалення Трудового кодексу є вимо­гою часу, адже закріплює повноваження профспі­лок, їх організацій та об’єднань у здійсненні гро­мадського контролю за дотриманням трудового законодавства, при цьому визначені також обов’язки роботодавця. «Так, представники проф­спілок мають право безперешкодного доступу та огляду виробничих, службових та інших примі­щень, де працюють безпосередньо члени відповід­них профспілок, мають право одержувати у робо­тодавця накази, розпорядження, відомості про ви­плату зарплати, інші документи щодо дотриман­ня трудових прав, а роботодавець зобов’язаний їх надати. Встановлюється механізм для здійснення громадського контролю, забезпечено право проф­спілок проводити перевірки стану дотримання трудових прав, складати акти перевірки, вносити подання роботодавцям, які є обов’язковими для розгляду», – зазначила Оксана Хіміч.
Крім того, вона звернула увагу на статтю 395 Трудового кодексу, згідно з якою, у разі звернення до суду з вимогами, що випливають з трудових відносин, працівники звільняються від сплати судового збору та судових витрат. «Це важливо, адже діючим Законом України «Про судовий збір», статтею 5, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються лише позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, щодо всіх інших питань трудових відно­син (наприклад, оскарження дисциплінарних стягнень) сплачується судовий збір. Дана норма збільшить доступність судового захисту для кожного працівника», – переконана експерт.

Матеріал з сайту «Профспілкові вісті»

Використання матеріалів сайту тільки із посиланням на сторінку оригіналу.