Довідка про створення та діяльність технічної інспекції праці профспілок

ДОВІДКА

про створення та діяльність технічної інспекції

праці профспілок

Інспекція праці, на яку було покладено нагляд і контроль за впровадженням в життя декретів, постанов та інших актів радянської влади з питань охорони праці, а також безпосереднє прийняття необхідних заходів з охорони безпеки, життя і здоров’я працюючих, утворена Декретом Ради народних комісарів (РНК) «Про заснування інспекції праці» від 17 травня 1918 року за підписом В.І.Леніна.

Відповідно до цього Декрету головною метою зазначеної інспекції була охорона життя, здоров’я і праці усіх осіб, зайнятих будь-якою господарською діяльністю. Причому, функції цієї інспекції розповсюджувалися на всю сукупність умов життя трудящих як на їх місцях роботи, так і поза цих місць.

Інспекція праці була підпорядкована Народному комісаріату праці та його місцевим органам, а обиралися інспектори радами професійних спілок та загальноміськими або окружними страховими касами за їх згодою. У разі відсутності в районі однієї з цих організацій місцевий комісар праці скликав конференцію з представників страхових і професійних організацій в однаковій кількості, на якій обиралися інспектори праці.

За невиконання або порушення декретів, постанов та інших актів радянської влади і за неприйняття відповідних заходів щодо безпеки праці, охорони життя і здоров’я трудящих, інспектори праці мали право притягати винних до суду, а також накладати на них грошове стягнення. Причому, інспектори праці мали право вільного доступу в будь-який час не тільки до усіх місць роботи, а також місць відпочинку і житла трудящих та їх сімей.

У своїй діяльності інспектори праці керувалися наказами та інструкціями, які затверджувалися Народним комісаром праці.

З утворенням інспекції праці зазначеним Декретом були скасовані фабрична та гірнича інспекції, які діяли на підставі Уставу про промислову працю.

З метою покращення роботи з охорони праці і техніки безпеки безпосередньо на виробництві та посилення контролю робочої громадськості за впровадженням в життя заходів про працю постановою РНК СРСР від 30 червня 1931 року на усіх державних підприємствах, на транспорті, в будівництві і радгоспах були запроваджені громадські інспектори з охорони праці, керівництво якими було покладено на державних інспекторів праці.

Громадські інспектори праці обиралися фабрично-заводськими і місцевими комітетами (ФЗМК) профспілок з кращих робітників та інженерно-технічних працівників, які були членами профспілок і не займали адміністративно-господарських посад.

Про свою роботу громадські інспектори праці систематично звітували перед ФЗМК профспілок та державними інспекторами праці.

Доцільно підкреслити, що за узгодженням з державними інспекторами праці громадські інспектори мали право видавати адміністрації підприємств обов’язкові до виконання приписи про усунення порушень встановлених правил з охорони праці і техніки безпеки, а також притягати їх до відповідальності за ці порушення.

Враховуючи пропозиції профспілкових робочих органів та з метою покращення виконання покладених на Народний комісаріат праці СРСР обов’язків, Центральний виконавчий комітет (ЦВК) СРСР, РНК СРСР та ВЦРПС 23 червня 1933 року прийняли постанову «Про об’єднання Народного комісаріату праці СРСР з Всесоюзною центральною радою професійних спілок».

Відповідно до постанови РНК СРСР та ВЦРПС від 10 вересня 1933 року «Про порядок об’єднання Народного комісаріату праці СРСР з Всесоюзною центральною радою професійних спілок» до ВЦРПС були передані всі кадри органів праці, в тому числі і інспекції праці, а також соціального страхування.

Згідно з цією постановою загальне керівництво інспекціями праці було покладено на ВЦРПС, а на місцях – на місцеві ради професійних спілок. Було також визначено, що інспекція праці повинна будуватися за галузевим принципом при усіх центральних комітетах профспілок та їх місцевих органах, а правила і норми з техніки безпеки та виробничої санітарії встановлюються відповідними ЦК профспілок за узгодженням з зацікавленими відомствами.

    В 1936 році з підпорядкування профспілок була виведена гірничо-технічна інспекція, аз1червня 1937 року – інспекція з котлонагляду з підпорядкуванням їх до відповідних галузевих наркоматів. Водночас постановою РНК СРСР від 22 квітня 1937 року ВЦРПС було запропоновано вжити заходів щодо посилення громадського контролю за станом котельного господарства.

З передачею санітарного нагляду від профспілок до Державної санітарної інспекції при РНК СРСР і покладанням правових питань на технічних інспекторів в 1940 році було завершено створення єдиної технічної інспекції профспілок.

    Необхідно підкреслити, що хоча інспекція праці і була підпорядкована профспілкам, однак форма «Посвідчення інспектора праці» і Правила видачі та користування цим Посвідченням за пропозицією ВЦРПС були затверджені постановою РНК СРСР від 27 листопада 1937 року. Таке Посвідчення видавалося інспекторам праці (правовим, технічним і санітарним), які знаходилися в штатах інспекцій праці профспілок.

    За свою 95-річну діяльність технічна інспекція праці профспілок зазнала чимало змін та перетворень. Змінювалася також її підпорядкованість і назва.

З 1957 року керівництво технічною інспекцією профспілок було покладено на обласні ради профспілок, а з 1966 року знову передано до галузевих ЦК профспілок.

В 1977 році технічна інспекція профспілок була перейменована в технічну інспекцію праці профспілок. З такою назвою ця інспекція працює до цього часу, хоча з введенням в дію 24 листопада 1992 року Закону України «Про охорону праці» і передачею державного нагляду за охороною праці від профспілок до держави вона була значно скорочена і почала здійснювати громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці.

 

Використання матеріалів сайту тільки із посиланням на сторінку оригіналу.