Музей Бальзака у Верхівні: унікальний куточок Франції на Житомирщині

Коли думаєш про французьку літературу, уявляєш Париж, Тури, провінційні містечка Франції. Але от історія Житомирщини має унікальну сторінку — село Верхівня, де великий Оноре де Бальзак провів частину свого життя. І от це не вигадка, а реальний музей посеред українських полів, де можна доторкнутися до епістолярного роману XIX століття.

Музей Бальзака у Верхівні: як французький геній опинився серед житомирських лісів

Знаєте, років так п’ять тому їхав я через Житомирську область до Бердичева (от там теж багато цікавих історичних місць), і десь біля Романова побачив вказівник “Музей Бальзака”. Стоп. Стоп! Бальзака? Того самого французького письменника, автора “Гобсека” та “Батька Горіо”? Що він робить посеред українських полів?

І от почав розбиратися. Виявилося — от тут, у невеликому селі Верхівня (раніше воно називалося Верховня), знаходиться єдиний музей Оноре де Бальзака на всьому пострадянському просторі. Єдиний! І от ця історія настільки романтична та драматична, що варта окремого роману — хоча Бальзак, певною мірою, і написав про це у своїх листах.

Власне, історія Житомирщини багата на несподівані переплетення з європейською культурою — от тут і поляки, і євреї, і французи, і німці залишили свій слід. Але от музей Бальзака — це щось особливе, бо пов’язане з великим коханням, яке тривало майже два десятиліття.

Оноре де Бальзак
Оноре де Бальзак

Історія появи Бальзака у Верхівні: кохання, що привело у провінцію

Тож як французький письменник світової слави опинився у глухій провінції Російської імперії? От тут починається історія, гідна його власних творів.

У 1832 році Бальзак отримав анонімний лист від шанувальниці з Одеси. Лист підписаний був псевдонімом “L’Étrangère” (Незнайомка). Листувалися вони рік, поки нарешті Бальзак не дізнався ім’я своєї кореспондентки — Евеліна Ганська, графиня, дружина багатого землевласника Вацлава Ганського.

Перша зустріч відбулася у Невшателі (Швейцарія) у 1833 році. І от тоді і спалахнуло кохання. Кохання! Але от вона була заміжня, він — небагатий літератор з боргами. Мріяли одружитися, але от доля розпорядилася інакше.

Чоловік Евеліни, Вацлав Ганський, помер у 1841 році. Але от одружитися одразу вони не могли — російські закони того часу вимагали певного періоду після смерті чоловіка, плюс були проблеми з дозволом царської влади. І от Бальзак почав приїжджати до Верхівні, де мешкала Евеліна з донькою Анною.

Перше його відвідування маєтку Ганських у Верхівні відбулося у 1847 році. Він провів тут кілька місяців, жив у флігелі палацу (а це важливо!), працював над своїми творами, листувався з видавцями у Парижі. Друге відвідування — у 1848-1850 роках, коли він провів тут майже два роки.

І от уявіть — великий французький письменник, звиклий до паризького життя, сидить посеред житомирських лісів, пише свої твори, прогулюється парком, спілкується з місцевою шляхтою. Чи не це матеріал для роману? Або ні? Хоча, напевно так — адже його листи з України читаються як захоплива проза.

Один з флігелів – кухня
Один з флігелів – кухня, з’єднаний з палацом підземним переходом, яким слуги носили страви до їдалень панського будинку.

Палац Ганських у Верхівні: архітектура та доля маєтку

Тож що представляв собою маєток Ганських, де гостював Бальзак?

Це був класичний панський маєток XIX століття — палац, флігелі, господарчі будівлі, парк з алеями та ставками. Палац був збудований у класицистичному стилі, типовому для шляхетських садиб того часу на Правобережній Україні.

От Бальзак у своїх листах описував це місце з захопленням — величезний парк з липовими алеями (от ці липи, кажуть, ще деякі ростуть), ставки, квітники. У палаці була багата бібліотека, картинна галерея, музична зала. Евеліна Ганська була освіченою жінкою, любила мистецтво, музику, літературу.

Бальзак жив у флігелі, який спеціально для нього облаштували. От там він працював над своїми творами — зокрема над романом “Кузина Бетта”. Писав вночі (от він мав звичку працювати вночі, спати кілька годин удень), пив багато кави, курив сигари.

Але ж доля маєтку була сумною. Сумною! Після одруження Бальзака та Евеліни (вони таки одружилися у 1850 році, але от Бальзак помер вже через п’ять місяців після весілля) маєток перейшов у спадщину, потім був проданий. У радянські часи тут був дитячий будинок, школа, різні установи. Палац поступово руйнувався.

І от тільки у 1980-х роках почалася реставрація. Відкрили музей Бальзака. Відновили частину інтер’єрів, зібрали експозицію. І от сьогодні це один з найцікавіших музеїв на Житомирщині, місце паломництва для шанувальників Бальзака з усього світу.

Аркоподібний місток
Через яр було перекинуто аркоподібний місток

Що можна побачити у музеї сьогодні: експозиції та унікальні артефакти

Тож приїжджаєш до Верхівні (от село невеличке, типове для Житомирщини, але от є указівники до музею), і от перед тобою відновлений палац. Палац! Не повністю, звісно — частина будівель втрачена, але от основний корпус відновлений, і там працює музей.

Експозиція музею включає:

У палаці є кілька залів, присвячених різним аспектам перебування Бальзака в Україні. Перший зал — биографічний, де розповідається про життя письменника, його творчість, про історію кохання до Евеліни Ганської.

От тут можна побачити копії листів (оригінали зберігаються у різних архівах Європи), фотографії, гравюри з зображенням Бальзака, його портрети. Є особисті речі, які належали родині Ганських (а от чи саме Бальзаку — це вже складніше, бо багато чого загубилося за роки).

Другий зал — меморіальний. От тут намагалися відтворити атмосферу середини XIX століття. Меблі того часу (хоча не оригінальні, але от стилізовані), портрети, книги з бібліотеки Ганських (деякі справжні, старовинні видання).

Третій зал присвячений Евеліні Ганській — от жінці, заради якої Бальзак приїжджав сюди. Її портрети, речі, листи. Розповідь про її життя до та після знайомства з письменником.

Унікальні експонати:

Багато хто каже, що найцікавіше у музеї — от це атмосфера. Атмосфера! Коли стоїш у цих залах і розумієш — от тут, на цьому самому місці, ходив Бальзак. Тут він писав свої твори, тут зустрічався з Евеліною, тут планували своє майбутнє.

Є кілька справді унікальних речей — старовинні книги з печаткою бібліотеки Ганських, меблі XIX століття (можливо деякі ще пам’ятають присутність Бальзака), листи та документи тієї епохи.

А ще — от парк. Парк! Старі липи, дуби, алеї. Деякі дерева, кажуть, ще з часів Бальзака. От можна погуляти цими алеями, уявити як він гуляв тут з Евеліною, обговорювали літературу, мистецтво, своє майбутнє.

До речі, музей має невеличку бібліотеку, де зібрані твори Бальзака різними мовами, дослідження про нього, літературу про історію краю. Для дослідників та студентів — от це скарб.

Верхівнянська філія Житомирського агротехнічного коледжу
Верхівнянська філія Житомирського агротехнічного коледжу

Верхівня та околиці: що ще цікавого на Житомирщині

От якщо вже приїхав до Верхівні, варто подивитися й на околиці. Бо історія Житомирщини — от вона багата, і навколо є чимало цікавих місць.

Бердичів — від біля 30 км від Верхівні. От там теж багато історії — монастир босих кармелітів (от там венчався Бальзак з Евеліною у 1850 році!), костел, синагоги (Бердичів був одним з центрів єврейської культури), музеї. Обов’язково заїдьте.

Житомир — обласний центр, місто з тисячолітньою історією. Космонавт Корольов народився тут, є музей його імені. Старе місто, костели, церкви, музеї. Приблизно 50 км від Верхівні.

Романів — містечко недалеко від Верхівні, теж має свою історію. От там був великий єврейський єшибот, синагоги (деякі збереглися у руїнах).

А сама Житомирщина — от вона різноманітна. Ліси, поля, невеличкі містечка з історією, замки (хоч багато з них у руїнах), костели та церкви. Для любителів історії та краєзнавства — рай. Рай!

Таблиця відстаней та часу в дорозі

МаршрутВідстаньЧас у дорозіЯк доїхати
Київ – Верхівня~150 км2-2,5 годЧерез Житомир або Бердичів
Житомир – Верхівня~50 км40-60 хвДорогою на Бердичів
Бердичів – Верхівня~30 км30-40 хвМісцевою дорогою
Вінниця – Верхівня~100 км1,5-2 годЧерез Бердичів

Як доїхати до Музею Бальзака: практичні поради

Тож вирішили їхати. Їхати! Як дістатися до цього унікального місця?

На власному авто:

Найзручніший варіант. З Києва їдеш через Житомир (траса М-06, потім Р-07 до Бердичева, потім місцевою дорогою до Верхівні). Або через Фастів та Бердичів — десь тією самою відстанню, але дороги можуть бути у різному стані.

GPS координати музею можна знайти в інтернеті (от я не буду вказувати точні, бо вони можуть змінюватися, але пошук “Музей Бальзака Верхівня” покаже правильно).

Дороги — ну от як скрізь на Житомирщині, буває різне. Траса до Житомира та Бердичева нормальна, а от місцеві дороги можуть бути не дуже. Після дощу особливо. Тож враховуй.

Громадським транспортом:

Складніше. Складніше! Прямих маршрутів з Києва чи Житомира до Верхівні немає. Треба їхати до Бердичева (є автобуси з Києва, Житомира), а потім шукати маршрутку чи таксі до Верхівні.

Або їхати поїздом до Бердичева (є з Києва), потім такси. Таксі обійдеться грн 200-300 (приблизно, ціни можуть змінюватися).

Екскурсії:

Іноді туристичні фірми організовують екскурсії на Житомирщину з відвідуванням Верхівні, Бердичева та інших місць. От це може бути зручний варіант — їдеш автобусом з групою, є гід, все організовано. Шукай на туристичних сайтах чи у фейсбук-групах.

Коли краще їхати:

Музей працює цілий рік (хоча краще уточнити графік роботи завчасно, бо можуть бути санітарні дні чи ремонти). Але от найкраще відвідувати навесні або влітку-восени — тоді парк виглядає найкрасивіше, можна погуляти алеями, насолодитися природою.

Взимку теж можна, але от парк буде голим, а у музеї може бути прохолодно (опалення не завжди ідеальне у таких старих будівлях).

Чому музей у Верхівні варто відвідати: не тільки для фанатів Бальзака

От можна подумати — навіщо їхати у село посеред Житомирщини, якщо я не читав Бальзака чи взагалі не люблю класичну літературу? Чому?

А затим, що це не тільки про Бальзака. Це про історію. Історію! Про те, як переплітаються долі людей, культур, епох. Про те, як українська земля приваблювала європейців, як тут жили і любили, творили і страждали.

Це місце цікаве тому, що:

  1. Унікальність — от де ще на пострадянському просторі є музей Бальзака? Ніде. Тільки тут. І от ця унікальність робить місце особливим.
  2. Романтична історія — от кохання, що тривало майже 20 років, епістолярний роман, зустрічі у різних куточках Європи, нарешті одруження і трагічна смерть Бальзака через кілька місяців. Чи не це сюжет для роману?
  3. Атмосфера — старовинний палац (хоч і відновлений), парк з віковими деревами, тиша провінції. От можна відчути себе у XIX столітті, уявити як тут жили люди тоді.
  4. Краєзнавство — для тих, хто цікавиться історією Житомирщини, от це обов’язкове місце. Бо це частина нашої історії, нашої культурної спадщини.
  5. Фотолокація — от для блогерів та любителів красивих фото це ідеальне місце. Палац, парк, алеї — все фотогенічно дуже.

Одного разу зустрів у музеї групу студентів з Франції. От вони спеціально приїхали сюди, щоб побачити місце, де жив їхній великий письменник. Для них це було паломництво. Паломництво! І от бачити як французи захоплюються українським музеєм — це щось особливе.

Музей сьогодні: виклики та перспективи

Тож музей існує, працює, приймає відвідувачів. Але от як з багатьма культурними об’єктами в Україні — є проблеми з фінансуванням, підтримкою, популяризацією.

Багато хто каже, що музей потребує додаткової реставрації, оновлення експозиції, кращої інфраструктури для туристів. Дороги до музею могли б бути кращими, указівники чіткішими, сервіс для відвідувачів — на вищому рівні.

Але ж працівники музею роблять все можливе за тих умов, що є. Проводять екскурсії (от краще замовляти завчасно), організовують виставки, літературні вечори, відзначають річниці Бальзака.

Є плани (за різними повідомленнями) розширити експозицію, створити готель для туристів поблизу, розвивати інфраструктуру. Але от це все потребує коштів, а їх завжди бракує.

І ще одне. Війна, яка триває в Україні, також впливає на роботу музею. Менше туристів, менше фінансування, частина працівників пішли на фронт чи евакуювалися. Але от музей працює, зберігає історію, чекає на кращі часи.

Верхівня та Бальзак у контексті європейської культури

От цікаво, що музей у Верхівні — це не просто локальна пам’ятка. Це частина європейської культурної мережі, пов’язаної з Бальзаком.

У Франції є музей Бальзака у Парижі, його будинок у Турі, інші меморіальні місця. І от Верхівня стоїть в цьому ряду — як місце, де письменник провів значну частину останніх років свого життя.

Французькі дослідники, літературознавці приїжджають сюди вивчати цей період творчості Бальзака. От його листи з України — вони цінне джерело для розуміння його особистості, його поглядів на життя, його творчих планів.

А для України — от це приклад того, як ми інтегровані у європейський культурний контекст. Інтегровані! Не на маргінесі, а в центрі подій. Великий французький письменник жив тут, любив тут, творив тут. І от це наша гордість, наша спадщина.


Висновок: маленьке село з великою історією

Загалом, Верхівня — от це місце, яке варто відвідати кожному, хто цікавиться історією, літературою, культурою. Варто! Це не розкішний туристичний об’єкт з ресторанами та готелями п’ятизіркового рівня. Це скромний музей у провінційному селі, але от з великою душею та великою історією.

Історія Житомирщини багата на несподіванки — от тут переплелися долі українців, поляків, євреїв, французів. І от музей Бальзака — одна з найяскравіших сторінок цієї історії. Сторінок про кохання, яке подолало відстані та епохи.

Якщо маєте можливість — поїдьте. Поїдьте! Погуляйте парком, подихайте тим самим повітрям, яким дихав Бальзак. Подивіться на ті самі дерева, що бачив він. Уявіть як він сидів у флігелі і писав свої твори при свічках. От це відчуття присутності історії — воно безцінне.

І нехай музей у Верхівні збережеться, розвиватиметься, приваблюватиме нових відвідувачів з України та з усього світу. Бо такі місця роблять нас багатшими духовно, з’єднують нас з великою європейською культурою, нагадують про те, що любов та творчість — от вони понад кордони, понад час, понад обставини.

Більше новин Житомира: